Найкорисніші утиліти для Linux

Утиліта (або програмна утиліта) являє собою невелике програмне забезпечення, розроблене для виконання конкретних завдань у комп'ютерній системі. Вона зазвичай виконує спеціалізовані функції та призначена для розв'язання певних завдань або надання додаткових можливостей для користувача чи системи.

Для чого потрібні утиліти?

Утиліти можуть бути розроблені для роботи в операційних системах, як-от Windows, Linux або macOS, а також для роботи в конкретних галузях, як-от мережеві комунікації, безпека, архівація та стискання файлів, відновлення даних, управління користувачами та багатьох інших.

Утиліти в Linux виконують різні функції для управління і підтримки операційної системи:

1. Керування пакетами: dpkg, apt-get, yum і zypper, дають змогу встановити, оновити, видалити або керувати пакетами на системі.
2. Робота з файловою системою: ls, cp, mv і rm, дають змогу переглядати, копіювати, переміщати і видаляти файли та директорії.
3. Архівування та стиснення: tar, gzip, zip і unzip, використовуються для створення архівів, стиснення файлів і розархівування архівних файлів.
4. Процеси та управління ресурсами: ps, top і kill, дають змогу переглядати процеси, що виконуються, вбивати процеси та керувати системними ресурсами.
5. Мережеві утиліти: такі команди, як ping, ifconfig, netstat і ssh, дають змогу налаштовувати мережеві з'єднання, перевіряти доступність вузлів мережі та виконувати віддалене підключення до інших машин.
6. Керування користувачами і групами: команди, як-от useradd, usermod, passwd і groupadd, дають змогу створювати, змінювати і видаляти користувачів і групи в системі.
7. Моніторинг системи: htop, iotop і vmstat надають інформацію про використання системних ресурсів, навантаження на процесор, дискову активність та інші параметри.
8. Безпека: iptables, ufw і selinux, використовуються для налаштування брандмауера, управління правилами безпеки та запобігання несанкціонованому доступу.

Це лише деякі приклади утиліт у Linux. Загалом їх існує безліч, кожна з яких виконує певну функцію для полегшення використання та управління операційною системою.

Вони зазвичай не є повноцінними додатками з графічним інтерфейсом користувача, а виконуються в командному рядку або через інтерфейс командного рядка. Утиліти можуть бути частиною операційної системи або надаватися сторонніми розробниками.

Утиліти мають низку переваг, таких як низьке споживання ресурсів, висока швидкість роботи, гнучкість і адаптивність до різних сценаріїв використання. Вони часто використовуються для автоматизації рутинних завдань, спрощення процесів і полегшення роботи з комп'ютерною системою.

Як встановити утиліту?

Для встановлення утиліти в Linux можна використовувати різні методи залежно від дистрибутива. Нижче перераховано кілька найпоширеніших способів встановлення утиліт:

Використання пакетного менеджера: більшість дистрибутивів Linux постачаються з пакетним менеджером, таким як apt (для Ubuntu і Debian), yum (для CentOS і Fedora) або zypper (для openSUSE). З використанням пакетного менеджера можна встановити утиліту наступною командою в терміналі (при цьому може знадобитися введення пароля суперкористувача):

Для Ubuntu і Debian

sudo apt install package_name

Для CentOS і Fedora:

sudo yum install package_name

Для openSUSE:

sudo zypper install package_name

Тут"package_name" замінюється на назву конкретної утиліти, яку ви хочете встановити.

1. Завантаження та встановлення вручну: можливо, утиліта недоступна в репозиторіях вашого дистрибутива або ви віддаєте перевагу встановленню її вручну. У такому разі:
2. Знайдіть офіційний сайт утиліти і скачайте її архів;
3. Розпакуйте архів у зручне місце на вашому комп'ютері;
4. Прочитайте файл README або INSTALL всередині архіву, щоб отримати інструкції зі встановлення
5. Зазвичай, процес встановлення полягає у виконанні команди ./configure, make sudo make install у терміналі з директорії з розпакованими файлами. Однак, інструкції можуть відрізнятися для різних утиліт, тому варто звернутися до специфічної документації.

Використання системи контейнерів: системи контейнерів, такі як Docker, дають змогу встановлювати й використовувати утиліти без необхідності їхнього встановлення безпосередньо на хост-систему. Ви можете знайти готовий образ із потрібною утилітою на Docker Hub і запустити його на вашому комп'ютері з використанням команди docker run.

Компіляція з вихідних кодів: у деяких випадках, коли утиліта є відкритим вихідним кодом, ви можете завантажити вихідний код і скомпілювати його самостійно на вашій системі. Цей процес вимагає певних навичок і бібліотек, тому рекомендується користуватися системою управління пакетами або іншими доступними методами встановлення, якщо це можливо.

Кожен спосіб інсталяції має свої особливості, і вибір залежить від вашого дистрибутива, вподобань і доступності пакета. Ми рекомендуємо звернутися до документації вашого дистрибутива або офіційного сайту пакета для отримання конкретних інструкцій зі встановлення.